Народилася 14 лютого 1916 року в селі Кобижча Бобровицького району. Найдосвідченіша жителька села Кобижча, мати п'яти дітей і бабуся восьми онуків. Удостоєна почесного звання «Мати-героїня».
У батьків Христини та Антона вона була дванадцятою дитиною. Доводилося родині, звісно, нелегко — було і голодно, і холодно, і нужденно. З малих років діти ставали до праці. Все життя протрудилася в місцевому колгоспі ланковою. Влітку під пекучим сонцем сапала по п'ять гектарів цукрових буряків, восени разом з іншими жінками викопувала їх і вантажила на машини, взимку була різноробочою. Свого першого чоловіка Максима Довгопола, батька найстаршого сина, не дочекалася з фронту — загинув під Ясногородкою. Сама вона під час Великої Вітчизняної допомагала партизанам: пекла і передавала хліб, варила їжу, шила одяг.
Удруге вийшла заміж за Степана Павловича Пластовця. Народила ще четверо дітей: Ольгу, Григорія, Валентину і Бориса. Дочекалася 8 внуків, 4 правнуків. Односельці поважають її за добру і веселу вдачу. Вона завжди душа компанії. Брала участь у художній самодіяльності, знає багато народних пісень, читає напам’ять вірші Тараса Шевченка, гуморески. Нині у свої 100 років ще сама порається по господарству, вирощує городину.
Завдяки невгамовній спразі життя Галина Пластовець не тільки винесла всі тяготи і злигодні, видерлась з убогості і дожила до ста років, але ще виростила п'ятьох дітей і вісьмох онуків заможними господарями і бізнесменами.
Найбільше мешканці Кобижчі пишаються своєю старовинною церквою, яку недавно заново відбудували після пожежі, і місцевої довгожителькою Галиною Пластовець. Ця жінка бунтівної долі і непохитної волі на особистому прикладі довела, що добиватися поставлених цілей можна і в найважчі часи.
Галина Антонівна і зараз непогано заробляє і дорожить своєю матеріальною незалежністю.
На подвір'ї Галини Пластовець пахне парним молоком. У сараї - дві корови, теля, в кутку похрюкує кабанчик вагою під триста кілограмів. Неймовірно, але у свої сто років все це господарство, включаючи півсотні курей, Галина Антонівна обробляє самостійно.
Секрети довголіття від Галини Пластовець
Обжерливість і лінь - найстрашніші вороги. Не шкодуйте себе, працюйте, скільки вистачає сил. Їжте потроху і бажано натуральні продукти.
Якщо хтось вас образив, прощайте відразу. Затаєне зло роз'їдає душу і скорочує життя
Живіть у світі зі своєю совістю. Ніколи не робіть того, за що потім будете картати себе
Займайтеся благодійністю. Несіть людям добро, і Бог поверне сторицею
Віруйте. Віра рятує в важкі хвилини, дає силу і волю до життя
Народився 18 червня 1941 року в селі Кобижча Бобровицького району. Професор Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Доктор хімічних наук.
Бугайов Іван Михайлович
Народився 5 лютого 1924 року в с. Кобижча Чернігівської області.
У 1951 році закінчив Алма-Атинський юридичний інститут. 1951 р. - стажер Кустанайського облсуду; 1952 р. – зарахован у штат Кустанайського обласного суду; 1953 р. - вибраний зам. голови Кустанайського облсуду; 14.03.1963 р. - обраний першим замісником голови Кустанайського облсуду; 14.01.1966- 10.11.1986 р. - голова Кустанайського міського суду; 1988 р. і по наш час очолює адвокатську контору «Правовед».
Бувший фронтовик Іван Бугайов був призначений уповноваженим Госплану СССР в один із районів Тернопільської області. У 1947 р. Бугайов вступив до юридичного інституту у Алма-Аті, дев’яносто відстоків його однокурсників, як і він, були бувшими фронтовиками.
Вранці 12 серпня 1951 г. потяг з молодими юристами прибув у Кустанай. На вокзалі їх зустрічав сам прокурор області Плаксин. Через три дні Іван Михайлович Бугайов став відразу суддею обласного суду. А через рік - замісником голови по кримінальним справам. Непростий це був час. Ще сталінський.
На початку 1996-року Івана Михайловича викликали в обком партії: думаємо відрекомендувати вас на посаду голови Кустанайського міського суду, потрібно якнайшвидше наводити там порядок. Разом із новою посадою він отримав в прямому розумінні слова мішок скарг на невиконання судових рішень, затягування розглядання справ. Розбирати їх Бугайову допомагали і судді обласного суду.
Сьогодні Бугайов очолює адвокатську контору «Правовед», що користуються широкою популярністю в Костанаї. П'ятдесят років служіння Закону - це ціла епоха. Епоха потрясінь і великих змін. Іван Михайлович Бугайов все це виніс і виніс з гідністю.
Гарбуз Ольга Петрівна
Народилася 19 червня 1957 року в селі Кобижча Бобровицького району. Займалася викладацькою діяльністю. Нині працює головним спеціалістом служби у справах неповнолітніх Дарницької державної адміністрації. Помічник депутата Дарницької райради. Обиралася депутатом Харківської районної ради 1998–2002 рр.
Гурнак Людмила Миколаївна
Гурна́к Людмила Миколаївна (14 травня 1940, Київ) — український промисловець, Заслужений працівник промисловості України.
Народилася 14 травня 1940 року в Києві. З 1943 по 1964 проживала з батьками в селі Кобижча Бобровицького району.
Протягом 42 років поспіль працювала на ДП «Київський булочно-кондитерський комбінат» АТ «Київхліб», де пройшла шлях від робітника до директора. Нині — на пенсії.
Член-кореспондент Технологічної академії наук. Нагороджена орденом «Знак Пошани», орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та рядом медалей.
Автор друкованих праць з питань технології та організації виробництва в хлібопекарній і кондитерській промисловості. Має авторські свідоцтва та патенти на винаходи у цій галузі.
Обиралася депутатом райради чотирьох скликань Радянського району м. Києва та Київської міськради, делегатом XXVII з'їзду КПРС.
Добровольська Людмила Іванівна
Народилася 1 вересня 1941 року в селі Кобижча Бобровицького району. Провідний науковий співробітник інституту урології Академії медичних наук України, Українського інституту сексології та андрології. Кандидат біологічних наук.
Довгопол Василь Максимович
Народився 22 липня 1937 року в селі Кобижча Бобровицького району. Працював вчителем-методистом фізики Київської загальноосвітньої школи № 277, методистом-кореспондентом педуніверситету ім. Б.Грінченка. Нині – на пенсії. Відмінник народної освіти.
Книш Іван Тарасович
Іван Тарасович Книш (9 вересня 1924, Кобижча — 1985) — український радянський онколог, доктор медичних наук (з 1965 року), професор (з 1969 року), лауреат Державної премії УРСР (1981), заслужений діяч науки УРСР (з 1984 року).
Народився 9 вересня 1924 року в селі Кобижчі (тепер Бобровицького району Чернігівської області).
В 1953 році закінчив Київський медичний інститут.
Член КПРС з 1958 року.
З 1971 року — завідувач відділом Київського науково-дослідного рентгенорадіологічного і онкологічного інституту МОЗ УРСР.
Помер в 1985 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Основні напрямки наукової діяльності були — розробка нових методів діагностики і лікування злоякісних пухлин кісток, м'яких тканин і меланом.
Могильний Леонід Селівестрович
Народився 1 лютого 1930 року в селі Кобижча Бобровицького району. Був на оперативній роботі в органах внутрішніх справ. Нині на пенсії. Полковник міліції. Ветеран праці. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України та низкою медалей і орденів.
Олешко Леонід Якович
Народився 14 липня 1951 року в селі Кобижча Бобровицького району. Працює директором товариства "Агросервіс-ДК".
Острянко Віталій Петрович
Острянко В.П. народився у 1951 році в с. Кобижча Бобровицького району. Педагог за освітою. До і після навчання в Чернігівському педінституті працював організатором фізкультури і спорту в господарстві ім. Шевченка Бобровицького району, вчителем, директором будинку піонерів і школярів, інспектором шкіл райво в Броварському районі на Київщині. Із 1993 року – на посадах в банку „Аваль” та директором приватного сільгосппідприємства „Трубіж”. Остання посада – заступник начальника управління харчової та переробної промисловості Чернігівської облдержадміністрації. 23.08.2007 - 03.07.2009 - в.о. голови Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області. Призначений Розпорядженням Президента України від 23.08.2007 р. № 186/2007-рп. Звільнений Розпорядженням Президента України від 03.07.2009 р. № 128/2009-рп. Помер 25 квітня 2010 року на 59 році життя.
Покормяко Юрій Іванович
Народився 28 березня 1952 року в селі Кобижча Бобровицького району. Старший інженер пожежної безпеки та президент благодійної організації "Асоціація пожежних із захисту дітей від наслідків аварії на ЧАЕС "Діти України". Майор внутрішньої служби.
Приступко Сергій Феодосійович
Народився 4 вересня 1944 року в селі Кобижча Бобровицького району. Заступник редактора броварської газети "Нове життя".
Савченко Віктор Іванович
Народився 11 червня 1950 року в селі Кобижча Бобровицького району. Працює генеральним директором ТОВ фірми "Укроп" в сфері оптової торгівлі. Заслужений машинобудівник України
Сакун Федір Тимофійович
Народився 25 вересня 1932 року в селі Кобижча Бобровицького району. Торакальний хірург, онкохірург. Лікар-консультант інституту онкології.
Сало Володимир Іванович
Народився 1 березня 1937 року в селі Кобижча Бобровицького району. Нині хоч і на пенсії, але працює в партії "Україна".
Сало Леонід Ілліч
Народився 3 січня 1941 року в селі Кобижча Бобровицького району. Директор кінотеатру "Молодіжний".
Смага Леонід Іванович
Народився 17 квітня 1941 року в селі Кобижча Бобровицького району. Директор з якості ЗАТ "ОТІС".
Соснов Василь Васильович
Народився 16 квітня 1942 року в селі Кобижча Бобровицького району. Обіймав посади начальника управління сільського господарства, голови районної ради, першого секретаря райкому партії. Головний консультант управління Апарату Верховної Ради України.
Сташейко Віктор Іванович
Народився у Кобижчі, закінчив школу N 2. Потім, закінчивши в1980 року Київський технологічний інститут харчової промисловості і демобілізуючись з армії, він назавжди пов'язав свою долю з пивзаводом №2. Завод займає площу 29735,75 кв.м. Тут працює 176 чоловік. На початку завідував тут механічною майстернею, потім працював головним енергетиком, пізніше головним інженером. А в 1998 році він був вибраний головою правління ЗАТ «Пивзавод на Подолі». Цю посаду він обіймає і сьогодні.
Сьомін Федір Федорович
Цю усмішливу життєрадісну людину родом із Кобижчі, якій і в свої 85 років, здається, до всього є справа, добре знають не лише в Дарниці. Там він майже півстоліття пропрацював у вагонному депо, а тепер займається суспільними і ветеранськими справами, будучи першим заступником голови ветеранської організації Дарницького залізничного вузла.
Федора Федоровича Сьоміна вважають своїм вчителем багато нинішніх високих керівників у вагонному господарстві Південно-західної магістралі і Укрзалізници. Ще б пак: за десятиліття роботи старшим інструктором виробничо-технічного навчання ця приваблива людина багатьом залізничникам дав путівку в життя. Сам він за сумлінну, зразкову працю, за новаторство в процесі виробничого навчання в пам'ятний чорнобильський рік був удостоєний звання почесного залізничника. А сьогодні його ім'я все частіше пов'язують з активним ветеранським рухом за спорудження меморіалу загиблим залізничникам на станції Дарниця.
За скрупульозне відношення до керівних документів і зразковий вміст учбово-матеріальної бази на початку 80-х рр. минулого століття старшого інструктора виробничо-технічного навчання вагонного депо Дарниця Федора Сьоміна відзначила московська комісія з відділу учбових закладів МПС, порекомендувавши його до нагородження знаком «Почесному залізничнику».
Нещодавно Федору Сьоміну виповнилося 85 років. Але поки носять ноги, поки залишилася хоч би, як то кажуть, щіпотка пороху в пороховніце, Федір Федорович продовжуватиме свою святу справу - боротьбу за спорудження меморіалу загиблим залізничникам на станції Дарниця. Тому що вважає себе у боргу — цивільному і християнському, перед тими, що покояться під цим скромним горбом поблизу станції людьми: воїнами і залізничниками. І — перед Богом...
Труш Володимир
Народився 28 червня 1963 року в с. Кобижча на Чернігівщині. Закінчив Київську державну художню школу ім. Тараса Шевченка; Національну Академію образотворчого мистецтва і архітектури, майстерня Віктора Шаталіна. Член Національної Спілки художників України.
Шелест Олексій Іванович
Народився 8 липня 1952 року в селі Кобижча Бобровицького району. Працював на вчительських посадах. З 1999 р. завідуючий міського відділу освіти м.Бровари. Відмінник народної освіти України.
Шпиг Федір Іванович
Кандидат економічних наук з 1998 р., член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з 06.2002 р., член фракції партій ППУ з 06.2002 р. та "Трудова Україна" з 06.2002 р. по 12.2004 р., член Ради НБУ з 16.07.1999 р., президент Асоціації аматорського футболу України з 03.1998 р., голова опікунської ради Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка.
Народився 30 січня 1956 р. у с. Кобижча Бобровицького р-ну Чернігівської області.
Освіта вища, у 1984 р. закінчив Київський інститут народного господарства, економіст. Кандидатська дисертація "Управління діяльністю комерційного банку".
У 1972-1976 рр. - учень Київського суднобудівного технікуму; технік-конструктор ЦКБ "Ленінська кузня". У 1976-1978 рр. - служба в армії. У 1978-1979 рр. - технік-конструктор, інженер-технолог ЦКБ "Ленінська кузня". У 1979-1982 рр. - старший інженер-конструктор, об'єднання "Броваримеблі". У 1982-1991 рр. - на комсомольській роботі, зокрема керуючий справами ЦК ЛКСМУ. З 1991 р. - начальник управління кредитних ресурсів АБ "Інко". З 03.1992 р. - голова правління АКБ "Аваль"; голова правління, президент Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль". Член Ради роботодавців та товаровиробників при Президентові України з 07.1995 р. по 07.2000 р.
Народний депутат України 3 скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р., виборчий округ № 210, Чернігівська область. На час виборів: голова правління Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль". Член фракції НДП з 05.1998 р. по 04.1999 р., член групи "Трудова Україна" з 04.1999 р.; голова підкомітету з питань небанківських фінансових інститутів Комітету з питань фінансів і банк. діяльності з 07.1998 р.
Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р., виборчий округ № 210, Чернігівська область, самовисування. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції "Єдина Україна" з 05. по 06.2002 р.
Заслужений економіст України (01.1997).
Нагороджений орденами "За заслуги" III ст. (02.1998), II ст. (03.2001). Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (з 09.1998)
Шульга Я. Є.
Роки життя: 1938 - 1990 рр. Радянський і партійний діяч. Народився в с. Кобижча Бобровиц. р-ну.
Ярмак Микола Федосійович
Народився 8 квітня 1936 року в селі Кобижча Бобровицького району. Працював заступником директора Київського дріжджового комбінату. Нині – на пенсії.
Ясківець Іван Іванович
Народився 11 липня 1941 року в селі Кобижча Бобровицького району. Завідуючий лабораторією моделювання агропроцесів інституту біоагроекології. Доктор фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
